Аналіз девіацій в англійських та українських перекладах поезії лі бо з точки зору структури речень та тональних схем

Танська поезія належить до поезії, створеної в період династії Тан. Вона є найціннішою культурною спадщиною китайської нації, перлиною в скарбниці китайської культури, яка великою мірою вплинула на культурний розвиток країн, що межують з Китаєм, а також етнічних груп, які жили поблизу Китаю. Існує велика різноманітність форм поезії Тан, є безліч яскравих зображень та персонажів. Поети Тан використовували широкий спектр риторичних засобів у своїх віршах, таких як аналогія, паралелізм і контрастність, порівняння, персоніфікація, метафора, антитеза і т. д, а також особливі прийоми китайської літератури, як-от “відтінення” (衬托), синестезія (通感) і цісін (“зацікавлення через другорядне” (起兴)). Завдяки строгим метричним обмеженням зміст віршів був стриманий, тому поети в якомусь сенсі не мали свободи творчості та самовираження. На цьому етапі поезія Тан виявляє певні недоліки та складності для перекладачів.
У цій статті робиться спроба провести аналіз девіацій в англійських, українських та деяких російських перекладах поезії Лі Бо. Стаття також охоплює проблему неправильного тлумачення та його причин. Переклади порівнюються з оригінальними віршами та аналізуються з таких аспектів, як структура речень і тональність. Крім того, на основі аналізу досвіду деяких відомих перекладачів було зроблено припущення, що існує кілька основних причин: недостатній рівень китайської мови, непрямий переклад та культурні відмінності між Заходом і Китаєм. У статті наводяться приклади англійською та українською мовами.